(Олексій Рубанов. Чорний кава)
***
Вип'єш кави з улюбленої чашки -
Нехай злегка гірчить мовою.
І який би день не випав тяжкий,
На шлях виходиш немов без нічого.
В сонмі справ, де ні мосту, ні броду,
ні меж, Ні краю, ні межи -
Згадаєш: опівдні, яскрава природа,
Дитинство, літо, попереду – все життя...
Минулого сяючі нитки,
З радістю довірлива зв'язок,
З чим знову з'єднайте мене,
Щоб доля моя не перервалася?
Місто жарко, неспокійно дихає.
Але рятують, тільки поклич,
Як рука, простягнута понад,
Ясні миті любові.
(Mayra)